НАУКА ТА ОСВІТА

ПАМ’ЯТІ ВЧИТЕЛЯ - ЗАСЛУЖЕНОГО ДІЯЧА НАУКИ І ТЕХНІКИ УКРАЇНИ, ДОКТОРА ТЕХНІЧНИХ НАУК, ПРОФЕСОРА ВІЛЕНА ПЕТРОВИЧА РОЙЗМАНА

Незамінних людей не буває, але бувають неповторні

Пабло Пікассо

Давно визнано, що новими «героями часу» у 60–70-х роках минулого століття стали науковці – найчастіше, фізики і математики, інженери-конструктори. Це була епоха радянської інтелігенції, її віри у свободу, розум і прогрес.

Вілен Петрович став яскравим представ-ником інтелектуальної й культурної еліти того часу. Він був істинним інтелігентом, людиною великої ерудиції й блискучого інтелекту. Людина-мрійник, який своєю працею і наполегливістю втілював мрії в життя і здобув світову шану та визнання. Вілен Петрович мріяв бути космонавтом і навіть будучи відомим вченим писав пер-шому керівництву держави листи з проханням його зарахувати. Ма-ривши польотами, він пов’язав своє життя з літальними апаратами, лі-таючи з видатними льотчиками-випробовувальниками. Брав безпосе-редню участь у проектуванні та доведенні низки авіаційних двигунів для літаків ИЛ-18, АН-10, АН-12, АН-24 та інших. Був долучений до про¬грами випробувань та зниження вібрацій крісла для першого космо¬навта світу Юрія Гагаріна.

Неординарний погляд на причини проблем міцності дав йому змогу вперше розвинути науковий напрям «Проблеми механіки в електроніці», заснувати потужну наукову школу з проблем зниження вібрацій машин, приладів та апаратури. Наукова спадщина Вілена Пет¬ровича величезна: більше п’ятисот наукових праць: монографій, статей, підручників тощо; наукові школи і, найголовніше – учні, які продовжують справу свого наставника.

Вілен Петрович прожив яскраве і достойне життя. Він завжди мав активну позицію, проявляв глибоку людяність, любов до життя та оптимізм. Принциповий та, водночас, дипломатичний, вимогливий викладач і дотепний жартівник, сильний духом і з чутливим серцем, артистичний, спортивний – таким він залишиться у наших спогадах. Більше двадцяти років я працював у наукових та організа-ційних проектах разом з Віленом Петровичем пліч-о-пліч: спочатку як аспірант, потім – доцент, докторант, і, нарешті, просто як вдячний учень зі своїм Вчителем. Мене завжди захоплювала його енергійність та працелюбність. Важко підрахувати, скільки разів ми, учні, чули від нього: «А хіба ми не можемо цього зробити? Починаємо працювати!». Ця активність запалювала й нас, змушувала працювати, йти до мети та досягати її. Вілен Петрович був чудовим організатором, який протягом десятків років збирав науковців з ближнього та далекого зарубіжжя на численні наукові форуми, конференції і семінари, які ми організовували у найцікавіших місцях планети. Він любив життя і вмів його цінувати. Життя не було простим, і звершення не давались легко, однак сильна воля, цілеспрямованість та позитивний настрій долали життєві перепони. Вілен Петрович завжди для нас всіх був взірцем успішної та щасливої людини.

Вілена Петровича більше з нами немає, але залишився його цінний науковий спадок та учні, які будуть продовжувати справу свого наставника. Залишилась добра пам’ять про цю світлу, душевну та неповторну людину.

Андрій Горошко